А ви летіть собі, летіть,
Від болю і розлуки не впадіть

Летіть, та білих крилець не ламайте,
А падаючи, знову підіймайтесь.
Тернами встелені путі-дороги

Й стрімкої річечки круті пороги
Нехай у вашій долі обминуться.
Ви ж бійтеся з любов’ю розминуться,
Зустрічному дозвольте обігріться,
На біль свій і на втому усміхніться.
Хороших друзів завжди вибирайте,
Своїх батьків ніколи не цурайтесь.
З любові й болю зіткане життя…
Цьому, що є, не буде забуття.
А ви летіть… Додому повертайтесь,
Та на минуле часом оглядайтесь.